We believe in God
Who has created us and sustains us
Who has come in Jesus
To reconcile and make new
Who works in us by the Spirit
So that we should be his body on earth.
Song “Creation sings”
God of love and forgiveness
Save us by your tenderness
From each deed that is destructive
From careless thinking
From words that hurt
Save us by your love and forgiveness. Amen
The Lords Prayer in our own language
Reflection on Matthew 13, The Sower.
There are two types of parables: there are teaching parables and there are kingdom parables. The kingdom parables usually begin with "The kingdom of God/heaven". Matthew chapter 13 consists of kingdom parables and Jesus' words in v10-17 are about these kind of parables. They teach that the kingdom is ever present and around us. In the Old Testament these would be called in Hebrew, masal, an obscure saying or riddle. So Jesus tells parables about weeds and wheat, mustard seeds, yeast.
When the poor Palestinian farmer went out to sow his seed, he did so in a kind of mindless fashion, chucking it into small corners of rocks and crevices, in poor soil, amongst weeds and finally some was thrown on good soil. Indeed it would seem he did so not heeding the consequences of his actions. He went out to sow seed, in the field, on the paths, on rocks among thorns, whether birds were present or not. The implication seems to be that we should also be sowing the gospel, the good seed everywhere, not just where we would expect it to grow, certainly not just in church buildings or church meetings, but in the pub, the club, at the school gate, in the office, at the football match. It’s not our problem to worry about the yield. Our job is just to sow. Like the mustard seed large plants can grow from small beginnings.
Other parables however talk about the yield of the sowing, the harvest. And the responsibility for the harvest seems to rely on the person who has received the good news, the seed, the Word of God. In the parable of the talents the man who multiplied what had been given to him is praised while the one who hides it away is condemned. Like yeast Gods gifts just go moldy if not mixed with flour and multiplied. Like salt it is useless unless used as a flavouring for a meal. The harvest of the good seed, the gospel/the good news is our responsibility. You cannot keep it to yourself or it will go bad within you and be useless. It needs to be shared.
God gives the growth, our role is simply to sow the seed, to sow it lovingly, lavishly, generously.
The seeds we are called to sow are seeds of hope, faith and love
We can never tell how the seed will fall or where it might take root. Our job is to just sow the seeds and trust God to give the growth. We are not the seed. The seed is the word of God, which grows in us. We will not necessarily see the fruits of our labour but we are called to be faithful, (not necessarily successful) in the sowing.
Jesus begins and ends the parable of the sower with a command to listen.
We have all sown the gospel. Some of it has produced good growth/good harvest like vegetables in your garden. Some has produced bad fruit. What have we sown and harvested this year?
Unless the churches share the gospel and reap a harvest they will go moldy and die. In our world we have often sown the opposite of the gospel. And so we have increasingly divided communities. We have allowed destructive ideologies to flourish even in our own back yards and in our governments and we have nurtured ideologies of hatred and created a world where the poor have knowledge of material wellbeing but cannot grasp it for themselves. We have sown destruction of our environment.
The gospel is uncomfortable even shocking. It forces us to go places we don’t want to go the rocky soil. But we have a heavenly mandate, a vision. We are not tied down by ordinary human prejudices or the behaviour of people around us. We are called to move out to those on the edge because we are called to sow and harvest love everywhere even though this is no easy task. Amen.
Song “You laid aside your majesty” https://youtu.be/oVLsRopJZgk
Our prayers for our world, our country, our communities, families and friends and for ourselves.
Song “Spirit of God, unseen as the wind”
We are called to be the church
To celebrate God's presence
To love and serve others
To seek justice and resist the destructive
To live the life of Christ
By the presence of God's Spirit within us.
我們相信上帝創造了我們並維持我們，他在耶穌裡來到，為了使我們和解並創造新的上帝，他通過聖靈在我們裡面工作，使我們成為他在地上的身體。
歌曲“創造歌唱” https://youtu.be/WvStcZ8Vrf0
愛與寬恕的上帝，用你的溫柔拯救我們，使我們免受每一個破壞性的行為，來自粗心的思考，來自傷害的話，用你的愛和寬恕拯救我們。 阿門
用我們自己的語言做的主禱文
反思馬太福音 13 章《撒種者》。
比喻有兩種類型：教導的比喻和國度的比喻。 國度比喻通常以“神的國度/天國”開始。 馬太福音第13章由天國的比喻組成，耶穌在第10-17節的話就是關於此類比喻的。 他們教導說，天國永遠存在並就在我們周圍。 在舊約中，這些在希伯來語中被稱為“masal”，是一種晦澀的諺語或謎語。 因此，耶穌講述了關於雜草、小麥、芥菜籽、酵母的比喻。
當可憐的巴勒斯坦農民出去播種時，他以一種漫不經心的方式這樣做，將種子扔到岩石和裂縫的小角落裡，貧瘠的土壤中，雜草中，最後一些被扔到了好土上。 事實上，他似乎沒有考慮自己行為的後果。 他出去撒種，在田野裡，在小路上，在荊棘叢中的岩石上，無論有沒有鳥兒。 這似乎意味著我們也應該在各處播撒福音，好種子，而不僅僅是我們期望它生長的地方，當然不僅僅是在教堂建築或教會聚會中，而是在酒吧、俱樂部、學校門口、辦公室、足球比賽中。 擔心產量不是我們的問題。 我們的工作只是播種。 就像芥菜籽一樣，大植物可以從小開始生長。
然而，其他寓言則談論播種的產量和收穫。 收割的責任似乎取決於接受好消息、種子、神話語的人。 在才幹的比喻中，增加所賜予他的才幹的人受到讚揚，而隱藏其才幹的人則受到譴責。 就像酵母一樣，上帝的恩賜如果不與麵粉混合併倍增，就會發霉。 就像鹽一樣，除非用作膳食調味料，否則它毫無用處。 收穫好種子、福音/好消息是我們的責任。 你不能把它留給自己，否則它會在你內心變壞並且毫無用處。 它需要被分享。
上帝賜予成長，我們的角色只是播下種子，充滿愛意、慷慨、慷慨地播撒它。
我們被召喚去播撒的種子是希望、信仰和愛的種子
我們永遠無法知道種子將如何落下或在哪裡生根。 我們的工作就是播下種子並相信上帝會讓其成長。
我們不是種子。 種子就是神的話，在我們裡面生長。 我們不一定會看到我們的勞動成果，但我們被要求要忠實地播種（不一定會成功）。
耶穌在撒種的比喻開始和結束時都命令我們要傾聽。
我們都撒下了福音。 其中一些已經產生了良好的生長/豐收，就像你花園裡的蔬菜一樣。 有些結出了壞果子。這一年我們播種了什麼，收穫了什麼？
除非教會分享福音並獲得收穫，否則他們就會發霉而死亡。
在我們的世界裡，我們常常撒下與福音相反的種子。 因此，我們的社區日益分裂。 我們甚至允許破壞性意識形態在我們自己的後院和我們的政府中蓬勃發展，我們培育了仇恨意識形態，並創造了一個窮人了解物質福祉卻無法為自己掌握的世界。 我們已經播下破壞環境的種子。
福音令人不舒服，甚至令人震驚。 它迫使我們去那些我們不想去的岩石土壤的地方。 但我們有一個屬天的使命、一個異象。 我們不受普通人類偏見或周圍人的行為的束縛。 我們被呼召搬到那些處於邊緣的人那裡，因為我們被呼召去到處播種和收穫愛，儘管這不是一件容易的事。 阿門。
歌曲“你拋棄了陛下” https://youtu.be/oVLsRopJZgk
我們為我們的世界、我們的國家、我們的社區、家人和朋友以及我們自己祈禱。
歌曲《神的靈，像風一樣看不見》https://youtu.be/v4uPDddZ7yw
我們被呼召成為教會 慶祝神的臨在 愛並服務他人 尋求正義並抵制破壞性 藉著神的靈在我們裡面的臨在而活出基督的生命。
Nous croyons en Dieu Qui nous a créés et nous soutient Qui est venu en Jésus Réconcilier et renouveler Qui agit en nous par l'Esprit Pour que nous soyons son corps sur la terre.
Chanson « La création chante » https://youtu.be/WvStcZ8Vrf0
Dieu d'amour et de pardon Sauve-nous par ta tendresse De chaque acte destructeur De l'insouciance Des pensées blessantes Sauve-nous par ton amour et ton pardon. Amen
La prière du Seigneur dans notre propre langue
Réflexion sur Matthieu 13, Le Semeur.
Il existe deux types de paraboles : les paraboles d'enseignement et les paraboles du royaume. Les paraboles du royaume commencent généralement par "Le royaume de Dieu/les cieux". Matthieu chapitre 13 se compose de paraboles du royaume et les paroles de Jésus dans v10-17 concernent ce genre de paraboles. Ils enseignent que le royaume est toujours présent et autour de nous. Dans l'Ancien Testament, ceux-ci seraient appelés en hébreu, masal, un dicton obscur ou une énigme. Alors Jésus raconte des paraboles sur les mauvaises herbes et le blé, les graines de moutarde, la levure.
Lorsque le pauvre fermier palestinien est sorti pour semer sa semence, il l'a fait d'une manière insensée, la jetant dans de petits coins de rochers et de crevasses, dans un sol pauvre, parmi les mauvaises herbes et finalement une partie a été jetée sur un bon sol. En effet, il semblerait qu'il l'ait fait sans tenir compte des conséquences de ses actes. Il est sorti pour semer des graines, dans les champs, sur les chemins, sur les rochers parmi les épines, qu'il y ait ou non des oiseaux. L'implication semble être que nous devrions également semer l'évangile, la bonne graine partout, pas seulement là où nous nous attendons à ce qu'elle pousse, certainement pas seulement dans les bâtiments de l'église ou les réunions de l'église, mais dans le pub, le club, à l'école porte, au bureau, au match de football. Ce n'est pas notre problème de nous soucier du rendement. Notre travail consiste simplement à semer. Comme la graine de moutarde, les grandes plantes peuvent pousser à partir de petits débuts.
D'autres paraboles parlent cependant du rendement des semailles, de la moisson. Et la responsabilité de la moisson semble reposer sur la personne qui a reçu la bonne nouvelle, la semence, la Parole de Dieu. Dans la parabole des talents, l'homme qui a multiplié ce qui lui avait été donné est loué tandis que celui qui le cache est condamné. Comme la levure, les cadeaux de Dieu moisissent s'ils ne sont pas mélangés à de la farine et multipliés. Comme le sel, il est inutile à moins d'être utilisé comme arôme pour un repas. La récolte de la bonne semence, l'évangile/la bonne nouvelle est notre responsabilité. Vous ne pouvez pas le garder pour vous ou il ira mal en vous et sera inutile. Il doit être partagé.
Dieu donne la croissance, notre rôle est simplement de semer la semence, de la semer avec amour, abondamment, généreusement.
Les graines que nous sommes appelés à semer sont des graines d'espoir, de foi et d'amour.
Nous ne pouvons jamais dire comment la graine tombera ni où elle pourrait prendre racine. Notre travail consiste simplement à semer les graines et à faire confiance à Dieu pour donner la croissance.
Nous ne sommes pas la semence. La semence est la parole de Dieu, qui grandit en nous. Nous ne verrons pas nécessairement les fruits de notre travail mais nous sommes appelés à être fidèles, (pas nécessairement réussis) dans les semailles.
Jésus commence et termine la parabole du semeur par le commandement d'écouter.
Nous avons tous semé l'évangile. Certains d'entre eux ont produit une bonne croissance/bonne récolte comme les légumes de votre jardin. Certains ont produit de mauvais fruits. Qu'avons-nous semé et récolté cette année ?
À moins que les églises ne partagent l'évangile et ne récoltent une moisson, elles moisiront et mourront.
Dans notre monde, nous avons souvent semé le contraire de l'évangile. Et donc nous avons des communautés de plus en plus divisées. Nous avons permis à des idéologies destructrices de prospérer même dans nos propres arrière-cours et dans nos gouvernements et nous avons nourri des idéologies de haine et créé un monde où les pauvres connaissent le bien-être matériel mais ne peuvent pas le saisir par eux-mêmes. Nous avons semé la destruction de notre environnement.
L'évangile est inconfortable voire choquant. Cela nous oblige à aller dans des endroits où nous ne voulons pas aller, le sol rocheux. Mais nous avons un mandat céleste, une vision. Nous ne sommes pas liés par les préjugés humains ordinaires ou le comportement des gens qui nous entourent. Nous sommes appelés à aller vers ceux qui sont au bord du gouffre parce que nous sommes appelés à semer et à récolter l'amour partout même si ce n'est pas une tâche facile. Amen.
Chanson "Vous avez mis de côté votre majesté" https://youtu.be/oVLsRopJZgk
Nos prières pour notre monde, notre pays, nos communautés, nos familles et nos amis et pour nous-mêmes.
Chanson « Esprit de Dieu, invisible comme le vent »
Nous sommes appelés à être l'église Pour célébrer la présence de Dieu Pour aimer et servir les autres Pour rechercher la justice et résister aux destructeurs Pour vivre la vie de Christ Par la présence de l'Esprit de Dieu en nous.
Ми віримо в Бога, Який створив нас і підтримує нас, Який прийшов в Ісусі, щоб примирити і створити новий, Хто діє в нас через Духа, щоб ми були Його тілом на землі.
Пісня «Творіння співає» https://youtu.be/WvStcZ8Vrf0
Боже любові й прощення. Врятуй нас своєю ніжністю Від кожного руйнівного вчинку, Від легковажних думок, Від слів, які ранять. Врятуй нас своєю любов’ю і прощенням. Амінь
Господня молитва нашою мовою
Існує два типи притч: є притчі про навчання та є притчі про царство. Притчі про царство зазвичай починаються словами «Царство Боже/небесне». Матвій, розділ 13, складається з притч про царство, і слова Ісуса у віршах 10-17 стосуються таких притч. Вони навчають, що царство завжди присутнє і навколо нас. У Старому Завіті вони називалися б на івриті, masal, незрозуміла приказка або загадка. Тому Ісус розповідає притчі про бур’яни та пшеницю, зерна гірчиці, дріжджі.
Коли бідний палестинський фермер пішов сіяти своє насіння, він робив це якось безглуздим способом, кидаючи його в маленькі куточки скель і ущелин, у поганий ґрунт, серед бур’янів, і, нарешті, частину кидали на добрий ґрунт. Справді, здавалося б, він зробив це, не звертаючи уваги на наслідки своїх дій. Він вийшов сіяти зерно на полі, на стежках, на скелях серед колючок, незалежно від того, чи були там птахи, чи ні. Здається, мається на увазі те, що ми також повинні сіяти євангелію, добре насіння скрізь, а не лише там, де ми очікуємо, що воно проросте, звісно, не лише в церковних будівлях чи на церковних зборах, а й у пабі, клубі, у школі. ворота, в офісі, на футбольному матчі. Не наша проблема хвилюватися про врожайність. Наша справа тільки сіяти. Як і зерно гірчиці, великі рослини можуть вирости з маленьких зачатків.
Однак інші притчі говорять про врожай посіву, жнива. І відповідальність за врожай, здається, покладається на людину, яка отримала добру новину, насіння, Слово Боже. У притчі про таланти вихваляється людина, яка примножила те, що їй було дано, а той, хто це приховує, засуджується. Як дріжджі, Божі дари просто запліснявіють, якщо їх не змішати з борошном і не розмножити. Як і сіль, він марний, якщо не використовувати його як приправу до їжі. Жнива доброго насіння, євангелії/доброї новини є нашою відповідальністю. Ви не можете тримати це в собі, інакше воно зіпсується всередині вас і стане марним. Нею потрібно ділитися.
Бог дає ріст, наша роль — просто посіяти насіння, посіяти його з любов’ю, щедро, щедро.
Зерна, які ми покликані сіяти, – це зерна надії, віри та любові
Ми ніколи не можемо сказати, як насіння впаде або де воно може пустити коріння. Наша робота полягає в тому, щоб просто посіяти насіння і повірити, що Бог дасть зростання.
Ми не насіння. Насіння – це слово Боже, яке росте в нас. Ми не обов’язково побачимо плоди нашої праці, але ми покликані бути вірними (не обов’язково успішними) у сівбі.
Ісус починає і закінчує притчу про сіяча наказом слухати.
Ми всі посіяли євангелію. Деякі з них дали хороший ріст/хороший урожай, як овочі у вашому саду. Деякі принесли погані плоди. Що ми посіяли і зібрали в цьому році?
Якщо церкви не проповідуватимуть євангелію і не зберуть урожай, вони запліснявіють і помруть.
У нашому світі ми часто сіємо протилежне євангелії. І тому ми все більше розділяємо громади. Ми дозволили деструктивним ідеологіям процвітати навіть у наших власних дворах і в наших урядах, ми виплекали ідеології ненависті та створили світ, де бідні знають про матеріальний добробут, але не можуть зрозуміти це самі. Ми посіяли знищення нашого довкілля.
Євангеліє незручне, навіть шокуюче. Це змушує нас ходити туди, де ми не хочемо ходити на кам’янистий ґрунт. Але ми маємо небесний мандат, бачення. Ми не зв'язані звичайними людськими упередженнями чи поведінкою людей навколо нас. Ми покликані переїхати до тих, хто на краю, тому що ми покликані сіяти та збирати любов всюди, хоча це нелегке завдання. Амінь.
Пісня “You laid aside your majesty” https://youtu.be/oVLsRopJZgk
Наші молитви за наш світ, нашу країну, наші громади, родини та друзів і за нас самих.
Пісня «Дух Божий, невидимий, як вітер»
Ми покликані бути церквою, щоб святкувати присутність Бога, щоб любити інших і служити їм, щоб шукати справедливості та протистояти руйнівному, щоб жити життям Христа через присутність Божого Духа всередині нас.
